У 90-х роках бренд Commodore втратив свою популярність через ряд управлінських проблем, що призвело до розпаду компанії. Назву кілька разів перепродавали, і вона стала асоціюватися з товарами низької якості — від дивних плеєрів до шредерів.

Відродження компанії почалася лише тепер. Відомий блогер на YouTube і шанувальник ретро-технологій Крістіан «Perifractic» Сімпсон викупив права на бренд Commodore за «невелику семизначну суму» і став новим генеральним директором. Його мета — не лише заробити на ностальгії, а також створити активну спільноту навколо продукту.

Сімпсон не є власником оригінальної компанії Commodore, яка зникла в 90-х. Сучасний бренд має лише частину прав на торгову марку, а ключові елементи, такі як програмне забезпечення для C64 та Amiga, належать іншим компаніям, зокрема Cloanto, Amiga Corporation і Hyperion Entertainment (яка контролює AmigaOS). Впродовж останніх трьох десятиліть більшість розробок для Commodore створювалися не брендом, а спільнотою. Сімпсон планує об’єднати ці напрацювання під єдиним ім’ям.

Перший новий продукт — Commodore 64 Ultimate — вже зібрав понад 1,5 мільйона доларів з продажу більше 4000 одиниць. Його можна придбати в трьох версіях:

• BASIC Beige ($300) — класичний дизайн із сучасними компонентами;
• Starlight Edition ($350) — з LED-підсвічуванням;
• Founders Edition ($500) — з позолоченим корпусом.

У новому пристрої використовується FPGA, а не традиційні чіпи або емульовані версії. Він підтримує оригінальні аксесуари Commodore та має HDMI-вйхід.

Commodore не має власної бібліотеки ігор, на відміну від Atari чи Nintendo. Хоча C64 має культовий статус, у його ігровому каталозі немає таких популярних франшиз, як Super Mario, Sonic чи Pac-Man, які можуть забезпечити стабільний прибуток.

Сімпсон вважає бренд не просто комп’ютером, а можливістю втекти від сучасної перевантаженості цифровою реальністю. Він позиціонує Commodore як засіб для «цифрового детоксу» — щось на межі філософії мінімалізму і технологічної романтики 80-х.

Ринок ретро-ігор оцінюється приблизно в 2,5 мільярда доларів на рік, але інтерес до подібних проектів часто швидко вщухає. Наприклад, Raspberry Pi пропонує подібні можливості за значно меншу ціну, а естетика 80-х не всім наразі приваблива.

Справжнім викликом стане створення цілісної екосистеми, яка не буде лише копіювати минуле, але й створювати щось нове, зберігаючи при цьому дух Commodore. Інакше бренд може знову потрапити до кола безглуздого ліцензування логотипу на невдачливі товари.

Хоча ризики існують, вперше за тривалий час Commodore очолює не бездушна корпорація, а людина, котра дійсно любить цей бренд. Якщо це не є гарантією успіху, то це, принаймні, надає шанс на гідне відродження.