Звичайні вигадки режисерів та сценаристів не можуть привабити так, як історії, які дійсно відбувались у той чи інший проміжок часу. Фільми на реальних подіях дозволяють зануритися у переживання героїв, відчути їхні радощі та страждання, а також дізнатися про важливі історичні моменти. Такі фільми часто стають джерелом натхнення, мотивації та розуміння складних життєвих ситуацій. Видання IT Insider зробило добірку фільмів жахів та трилерів, в основу яких лягли реальні історії. 

“Звірі” (2022)

Іспано-французький трилер 2022 року режисера Родріго Сорогоєна, розповідає історію французького подружжя, яке переїжджає в провінційне іспанське поселення. Вони прагнуть до мирного життя та єднання з природою, однак ці мрії так і залишилися нездійсненними. На новому місці вони зустрічаються з підозрілими та непривітними сусідами, спілкування з якими призводить до фатальних наслідків. 

У основу фільму “Звірі” була покладена реальна історія Мартіна Верфондерна та його дружини Марго Пул. У 1997 році подружжя переїхало до покинутого села Сантаолла, провінції Галісія (Іспанія). Там вони створили власну органічну ферму та потоваришували з родиною Родрігес. Однак з роками стосунки між сім’ями стали погіршуватися. 

У січні 2010 року Мартін Верфондерн зник безвісти. Його тіло знайшли лише через 4 роки за 20 кілометрів від села. У ході розслідування виявилося, що чоловіка вбив пострілом в голову Хуан Карлос Родрігес, який має інтелектуальні відхилення. Його брат, Хуліо Родрігес, допоміг заховати машину, тіло та приховати злочин.

Хуан Карлос зізнався у скоєнні вбивства та був засуджений до 10 років позбавлення волі. Хуліо не був засуджений за приховування злочину, враховуючи, що близькі родичі не підпадають під це обвинувачення згідно з Кримінальним кодексом Іспанії.

“Дамер” (2002)

“Дамер” – це не просто фільм на реальних подіях, а справжня автобіографічна кінострічка присвячена одному з найжорстокіших серійних убивць Америки – Джефрі Дамеру. Це психологічна драма, що намагається заглянути у розум Дамера, показуючи його минуле, відносини з батьком, перші прояви девіантної поведінки, а також моменти боротьби з самим собою. Стрічка розділена на флешбеки, які розкривають, як формувалося його спотворене світосприйняття.

Джефрі Дамер (1960–1994) був серійним убивцею та гвалтівником, який з 1978-го по 1991 рік убив 17 молодих чоловіків і підлітків, більшість із яких були темношкірими або азійського походження. Його злочини включали не лише вбивства, а й зґвалтування, розчленування, некрофілію та навіть канібалізм.

Він заманював жертв до себе додому, найчастіше обіцяючи гроші за фотосесію або алкоголь. Багато з його жертв були частково або повністю знепритомленні за допомогою снодійного. Після вбивства він зберігав частини тіл у холодильнику або морозильнику. В одному випадку намагався створити “живого зомбі” шляхом свердління черепа жертви та введення кислотного розчину.

У липні 1991 року Дамер був заарештований після того, як одній із його потенційних жертв вдалося втекти та привести поліцію до його квартири в Мілуокі. У 1992 році його засудили до 15 довічних ув’язнень. У листопаді 1994 року він був убитий іншим в’язнем у колонії.

“Ідеальний пацієнт” (2019)

“Ідеальний пацієнт” – фільм заснований на реальних подіях. Це шокуючий приклад того, як легко система може помилитися, якщо відсутній критичний контроль. Кримінальна драма, знята на основі подій, що сталися в Швеції на рубежі 1990-х і 2000-х років. У центрі сюжету – справа Томаса Квіка (справжнє ім’я – Стуре Бергвалл), яка вважається однією з найскандальніших судових помилок у сучасній історії Швеції.

У 1990-х роках Стуре Бергвалл, пацієнт психіатричної клініки з діагнозом шизофренія, почав зізнаватися у вбивствах, скоєних по всій Скандинавії. Протягом кількох років він “зізнався” у понад 30 вбивствах і був засуджений за вісім із них. Згодом виявилося, що ці зізнання були маніпуляціями, викликаними поєднанням навіювання, уваги з боку медперсоналу, та психологічної вразливості самого Бергвалла.

Ключову роль у викритті фальсифікацій зіграв журналіст Ханнес Растам (у фільмі його грає Йонас Карлссон). Саме він провів незалежне розслідування та довів, що більшість “зізнань” Квіка не відповідали дійсності. Його робота стала поворотним моментом у справі. Всі вироки проти Бергвалла було скасовано, а самого його визнано невинним.

Фільм не просто відтворює хронологію подій, а й розкриває глибину системної помилки, де медики, слідчі та юристи сумісно створили монстра, засудивши людину на підставі вигаданих зізнань.

“Монстр” (2003)

Фільм “Монстр” з Шарліз Терон, заснований на реальних подіях з життя Ейлін Ворнос, однієї з найвідоміших серійних убивць Америки. Фільм, знятий Петті Дженкінс, розповідає історію Ейлін із певною симпатією. У сюжеті її показують як жертву системи, бідності та насильства, яку штовхнули до краю. 

Ейлін Керол Ворнос народилася у 1956 році в штаті Мічиган. Її дитинство було трагічним. Мати покинула її з братом у ранньому віці, а батько був засуджений за розбещення дітей і вкоротив собі віку у в’язниці. Ейлін жила у прийомній родині, де, за її словами, зазнавала фізичного й сексуального насильства. У 11 років почала займатися проституцією, щоб вижити.

У дорослому віці вона кочувала між штатами, заробляючи секс-послугами та дрібними крадіжками. У 80-х оселилася у Флориді, де познайомилася з жінкою на ім’я Тірія Мур (у фільмі її звати Селбі Волл, роль виконала Крістіна Річчі). Їхній роман став одним із центральних сюжетів фільму.

У 1989-1990 роках Ейлін убила семеро чоловіків. За її словами, перше вбивство у листопаді 1989 року було самозахистом. Вона стверджувала, що чоловік зґвалтував її під час надання інтимних послуг. Проте всі наступні вбивства були скоєні за схожим сценарієм. Вона вбивала клієнтів, з якими їхала за місто. Спочатку зстрілювала, а потім забирала їхні речі чи машини. Прокурори наполягали, що це була серія навмисних убивств з метою наживи.

У 1991 році Ейлін Ворнос була заарештована. Проти неї свідчила, зокрема, і Тірія Мур, яку змусили співпрацювати з поліцією. У 1992 році Ворнос засудили до смертної кари. Вона провела понад 10 років у камері смертників і була страчена у Флориді 9 жовтня 2002 року через смертельну ін’єкцію.

“Жах Амітивілля” (1979)

Один з кращих фільмів жахів, заснований на реальних подіях, що сталися в США у 1974 році в містечку Амітивілль, штат Нью-Йорк.

У ночі 13 листопада 1974 року 23-річний Рональд Дефео-молодший застрелив шістьох членів своєї родини, включно з батьками та чотирма молодшими братами й сестрами, у їхньому будинку за адресою 112 Ocean Avenue. Він пізніше зізнався у вбивствах і був засуджений до шести довічних термінів ув’язнення.

Рональд стверджував, що чув голоси, які наказували йому вбити сім’ю. Цей елемент став одним із ключових для подальших містичних інтерпретацій. Так, за більш ніж чотири десятиліття за мотивами цієї історії вийшла ціла серія фільмів:

• Амітівіль 2: Одержимість (1982).
• Амітівіль 3-D (1983).
• Амітівіль 4: Зло рятується (1989).
• Прокляття Амітівілля (1990).
• Амітівіль 6: Питання часу (1992).
• Амітівіль 7: Нове покоління (1993).
• Амітівіль 8: Ляльковий будинок (1997).
• Жах Амітівілля (2005) – ремейк.
• Вбивства в Амітівіллі (2018).

Незалежні фільми 

Крім фільмів, знятих на основі реальних подій, існує понад 30 стрічок, які так чи інакше використовують назву “Амітівіль”, багато з яких не мають офіційного зв’язку з оригінальною історією. Через те, що назва не захищена авторським правом, будь-хто може створити фільм із цим словом у назві. Саме тому з’явилося стільки незалежних проєктів. До наймоторошніх з них можна віднести:

• Амітівілль: Порятунку немає (2016).
• Амітівілль: Терор (2016).
• Амітівілль: Пробудження (2017).
• Психіатрична лікарня Амітівілля (2013).
• Привиди Амітівілля (2011).
• Амітівілль: Маунт-Мізері-Роуд (2018).

“Дівчина навпроти” (2007)

Це кіно на реальних подіях, розповідає про жорстоке вбивство 16-річної Сильвії Лайкенс. Події трапилися у США в 1965 році, в Індіанаполісі, штат Індіана. 

Сильвія та її сестра Дженні були віддані батьками на піклування жінці на ім’я Гертруда Банішевські, яка нібито мала наглядати за ними, поки батьки подорожували в пошуках підробітків. Однак замість піклування Гертруда разом із своїми дітьми та іншими сусідськими підлітками систематично катували Сильвію. Її били, морили голодом, обпалювали, знущалися фізично й психологічно. Дженні також зазнавала знущань, але менш жорстоких.

Після кількох місяців тортур у підвалі дому, Сильвія померла від отриманих травм. На той час вона важила менше 25 кілограмів. 

Гертруду було засуджено до довічного ув’язнення, проте у 1985 році її звільнили умовно за хорошу поведінку. Інших, причетних до тортур підозрюваних, засудили до різних термінів, за вбивство з необережності. 

“Все найкраще” (2010)

Фільм “Все найкраще” з Раяном Ґослінґом і Кірстен Данст у головних ролях заснований на реальних подіях, пов’язаних із таємничими зникненнями і вбивствами, що оточують мільярдера Роберта Дарста – спадкоємця відомої нью-йоркської династії нерухомості.

Кеті Дарст, молода дружина Роберта Дарста, зникла безвісти у 1982 році. Вона була студенткою-медиком і перебувала в напружених стосунках зі своїм чоловіком. Її тіло так і не знайшли, а справу довгий час вважали нерозкритою. Роберт Дарст завжди був головним підозрюваним, але офіційно йому не висували обвинувачення аж до 2021 року. Тоді його врешті-решт засудили, хоч і не за смерть Кеті, але за інше вбивство.

Офіційно мільярдера звинуватили у вбивстві Сьюзен Берман. Це давня подруга Дарста, донька мафіозі. Вона була його довіреною особою. Її застрелили в потилицю в Лос-Анджелесі. Дарст нібито вбив її, щоб вона не свідчила проти нього у справі зникнення Кетлін. У 2021 році присяжні визнали Дарста винним у вбивстві Сьюзан Берман. Це стало першим офіційним вироком у його справі.

Також його звинувачували у вбивстві та розчленуванні сусіда Морріса Блека. Дарст зізнався у вбивстві, але стверджував, що це було самозахистом, і був виправданий судом присяжних.

Фільм “Все найкраще” змусив громадськість знову звернути увагу на таємниче зникнення тридцятирічної давнини. Роберт Дарст навіть зв’язався з творцями фільму, щоб дати свою версію подій. У 2015 році HBO випустив документальний серіал “The Jinx”, в якому Дарст фактично інкримінував сам себе, що згодом стало підставою для кримінального переслідування.

“Екзорцизм Емілі Роуз” (2005)

Один з кращих фільмів на реальних подіях. Фільм розповідає про події, що відбулися у Німеччині в 1970-х роках і пов’язані з трагічною історією молодої жінки Аннелізе Міхель.

Аннелізе Міхель народилася у 1952 році в католицькій родині в Західній Німеччині. У віці 16 років у неї почалися сильні судоми, згодом діагностували епілепсію скроневої частки мозку. Проте з часом її поведінка ставала дедалі дивнішою. Вона чула голоси, бачила демонів, впадала у глибокі релігійні стани, відмовлялася від їжі, роздирала себе і рвала Біблію.

Її родина, глибоко віруюча, вважала, що Аннелізе одержима демонами. Попри тривале медикаментозне лікування, яке не приносило результатів, батьки звернулися до Церкви з проханням провести екзорцизм. У 1975 році двоє католицьких священиків отримали дозвіл на ритуал. Впродовж десяти місяців над дівчиною було здійснено 67 обрядів екзорцизму.

30 червня 1976 року Аннелізе померла від виснаження та зневоднення, вона важила всього 30 кг. Її смерть викликала гучний судовий процес. Батьків і священиків було визнано винними у ненаданні своєчасної медичної допомоги. Щоправда їм дали умовні терміни.

У стрічці “Екзорцизм Емілі Роуз” ім’я головної героїні змінене, а сюжет подано крізь призму судового процесу, поєднуючи драму, горор та містицизм.